Детальніше

Справа ДСЕС: правий той, у кого більше прав?

Медична газета України "Ваше здоров’я" № 5-6 від 5.02.2016 р. стор. 6

Згідно з Конституцією України саме держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення країни. Указом Президента України у 2011 році була створена Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі - ДСЕС) - центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у цій галузі. Безперечно, СЕС існували й до того, але організаційно-правової форми державної служби вони набули тільки після прийняття згаданого Указу. Однак новий статус і широкі повноваження ДСЕС (державний нагляд за якістю повітря, води, споживчими товарами тощо) зберігалися недовго: ДСЕС почали кардинально реформувати (де-юре), а де-факто - знищувати.

Першим випробуванням на міцність стала фактична ліквідація ДСЕС згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 р. №1184. Щойно створивши службу, Уряд «прописав» поетапно скоротити її майже на 50%! Тоді ж наша обласна організація Профспілки звернулася до суду з вимогою визнати згадану постанову незаконною - цей крок об’єднав профспілки в боротьбі за збереження ДСЕС, завдяки чому повної руйнації служби вдалося уникнути. Хоча (як це не парадоксально) у тій судовій справі не було прийнято рішення щодо законності оскарженої постанови Кабміну...

Друге випробування для ДСЕС (воно триває донині) пов’язане з реалізацією Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова №442).

Прийняття цього документа - яскравий приклад руйнівної дії вірусу «реформ задля реформ», котрий загрожує не лише окремій службі, а й усьому населенню країни.

Постанова №442, «реформаторський» задум якої передбачає приєднання ДСЕС до новоствореної Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, - черговий замах на Держсанепідслужбу з метою знищення її структури, повноважень і кадрового потенціалу.

15 жовтня 2014 року в Києві під егідою Федерації профспілок України під стінами Кабінету Міністрів України відбулася попереджувальна акція протесту з вимогами скасувати положення Постанови № 442 в частині реорганізації ДСЕС, а також не допустити скорочення понад 25 тис. медичних працівників служби та втрати ними права на соціальні гарантії. На жаль, озвучені профспілками й фахівцями галузі зауваження Уряд залишив поза увагою. Тому в грудні 2014 року Профспілка працівників охорони здоров’я України звернулася до суду з вимогою визнати незаконною Постанову №442 у частині реорганізації ДСЕС. Цього разу на боці Профспілки в суді виступили і Міністерство охорони здоров’я України, і Держсанепідслужба України.

У юридичному аспекті питання ніхто не заперечує проти повноважень Кабміну створювати, реорганізовувати та ліквідовувати центральні органи виконавчої влади. Єдине, що для цього потрібно, - дотримання Регламенту Кабінету Міністрів України. Це вимоги Закону України «Про Кабінет Міністрів України» і суттєва підстава виміру на законність будь-яких його рішень. А Регламент передбачав погодження проекту Постанови №442 (у частині реорганізації ДСЕС) з МОЗ України як із головним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Ще напередодні звернення до суду Профспілка отримала відповідь від головного розробника Постанови №442 - Міністерства юстиції, у якій воно посилалося на «офіційну позицію МОЗ України», однак, як виявилося, відповідного листа (про погодження згаданої постанови МОЗ України) немає. Натомість заступник Міністра охорони здоров’я Наталя Лісневська в офіційному листі МОЗ (доданому до відповіді Мінюсту) чітко вказувала: «Проект постанови не надходив на погодження до Міністерства охорони здоров’я України, що не відповідає §37 Регламенту Кабінету Міністрів…» Додаткове підтвердження цього факту - лист за підписом іншого заступника Міністра охорони здоров’я України Альони Терещенко, де також зазначено, що «проект постанови… на погодження до МОЗ України не надходив».

Ще одна деталь, можливо, для когось неважлива, але з юридичного боку суттєва. Постановою №442 прописана так звана реорганізація Державної санітарно-епідеміологічної служби, але юридично такої не існує, оскільки в Єдиному державному реєстрі зазначена Державна санітарно-епідеміологічна служба України.

Упродовж розгляду справи Профспілка неодноразово виступала з клопотанням заборонити в судовому порядку державному реєстратору вносити будь-які записи до Державного реєстру юридичних осіб стосовно ДСЕС та відчуження її майна (на практиці це перешкодило б скороченню тисяч працівників служби, котрих уже неодноразово попереджали про нього). До речі, можна лише уявити стан людей, які змушені працювати в атмос¬фері постійного напруження, невизначеності та ще й отримувати подібні «листи щастя» про загрозу скорочення! Однак суд відмовляється задовольнити клопотання Профспілки, мовляв, прийняття такого рішення по справі означатиме прийняття рішення по суті. Тоді фактично це означає, що суд заздалегідь приймає рішення по суті на користь суб’єкта владних повноважень - Кабінету Міністрів?

Мабуть, не так швидко, як хотілося б авторам Постанови №442, але на її продовження приймаються рішення за рішенням, що знищують ДСЕС та загострюють санітарно-епідеміологічну ситуацію в країні.

Представник Уряду в суді надав документи, котрі підтверджують, що ДСЕС України була зазначена в переліку центральних органів виконавчої влади у перших двох варіантах проектів Постанови №442, а вперше «зникла» з нього з приписом про реорганізацію 2 вересня 2014 року - після консультацій з міжнародними організаціями (якими саме - нікому не відомо, у протоколі вказані лише прізвища присутніх на нараді). Мало того, що Кабмін радиться з міжнародними організаціями, назви котрих ніхто не оприлюднює з невідомих причин, він ще й ігнорує законних соціальних партнерів - профспілки. Більше того, у пояснювальній записці до проекту Постанови №442 (яка, до речі, у судовій справі фігурує в кількох варіантах!) вказано, що консультацій з громадськістю та додаткових витрат з державного чи місцевих бюджетів на його втілення не потрібно і він, нібито, не стосується соціально-трудової сфери. Та невже? Тоді чому ДСЕС після прийняття Постанови №442 отримала запит від Мінфіну стосовно фінансового забезпечення заходів, пов’язаних з реалізацією її норм? У додатках до листа ДСЕС від 30.11.2014 р. №06.21-10945/17 прогнозувалося вивільнення у 2015 році працівників служби з необхідними виплатами (відповідно до законодавства) на суму 285 763,7 тис. грн. А ще передбачалися «масове скорочення фахівців гігієнічного/епідемічного профілю», «некерована епідемічна ситуація, зростання витрат бюджету і коштів громадян, а також соціальна напруга в суспільстві», подвоєння кількості випадків інфекційних хвороб з відповідними фінансовими втратами близько 29 млрд грн на рік.

Водночас, поки реформатори вершать свої справи, галузева Профспілка, МОЗ і ДСЕС продовжують домагатися правди в суді. Першою перемогою по справі стала ухвала Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від 23.09.2015 р., що визнала незаконними рішення судів першої й апеляційної інстанцій, прийняті не на користь Профспілки, - справу відправили на новий розгляд.

Незважаючи на відкритість питання законності Постанови №442 і наші клопотання про призупинення її виконання, вона продовжує втілюватися в життя. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 р. №749 працівників ДСЕС України виключили із встановленої Постановою Уряду від 05.04.2014 р. №85 граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади. Нині службу намагаються розірвати між новоутвореним Центром громадського здоров’я та Держпродспоживслужбою, і все це - на підставі сумнозвісної Постанови №442.

3 грудня 2015 року під час нового розгляду справи суд першої інстанції знову наступає на старі граблі: не вбачає Постанову №442 незаконною, стверджуючи, що її погоджено з МОЗ України листом від 09.07.2014 р. №37-31-3-10/10100. І це при тому, що саме Міністерство в листі від 26.01.2016 р. №02.2-18/9/17/91/ ЗПі-16 (за підписом заступника Міністра - керівника апарату Романа Василишина) запевняє: «Такий лист не створювався і не реєструвався»!

20 січня 2016 року справу розглянув Київський апеляційний адміністративний суд (за апеляційною скаргою Профспілки, до якої приєдналися Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська, Харківська, Черкаська та Чернівецька обласні організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, а також Дніпропетровська міська організація Профспілки і Київська міська профспілка працівників охорони здоров’я). Наша вимога - скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Київ від 03.12.2015 р. Апеляційну скаргу підтримують представники МОЗ і ДСЕС України. Під час розгляду справи у суддів апеляційної інстанції виникло багато запитань до представника Кабміну, котрий, однак, не спромігся дати на них зрозумілі відповіді. У розгляді справи було оголошено перерву, продовження має відбутися 3 лютого 2016 року. Сподіваємося на справедливе рішення, оскільки верховенство закону повинне стосуватися не тільки дій пересічних громадян, а й передусім рішень влади, що має бути зразком дотримання законності в державі.