Права, функціональні обов'язки та професійні вимоги до медичних працівників
Належне забезпечення прав найманих працівників — обов'язок кожного роботодавця. Законодавством України передбачено посилений режим охорони праці та забезпечення прав найманих працівників на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, а також державний нагляд (ст. 259-260 КЗпП). їх дотримання суворо контролюється відповідними державними органами. Права найманих працівників закріплюються не лише Конституцією України чи законодавством про працю, а й положеннями колективного договору підприємства, статутами підприємств та організацій, трудовим договором, укладеним з працівником письмово, посадовою інструкцією тощо. Серед основних прав можна виділити такі:
- право на роботу відповідно до умов трудового договору;
- право знати свої права та функціональні (посадові) обов'язки;
- право на ознайомлення з вимогами охорони праці та техніки безпеки;
- право на забезпечення працедавцем здорових та безпечних умов праці відповідно до вимог правил техніки безпеки, санітарних правил і норм, законодавства про працю України;
- право на виплату заробітної плати не нижче встановленого державою мінімуму та у терміни, встановлені трудовим договором, а також виплату премій, винагород, інших соціальних виплат та компенсацій;
- право на отримання матеріальної допомоги з урахуванням оцінки особистої трудової участі працівника в роботі медичного закладу в порядку, встановленому внутрішніми нормативними актами підприємства чи організації, з якими працівник уклав трудову угоду;
- право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також право на всі передбачені законодавством види соціального страхування;
- право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або обійманої посади (крім окремих випадків, передбачених законодавством) тощо.
Наведені вище права є загальними для всіх категорій працівників, але зі змісту частини 2 статті 2 КЗпП випливає, що працівники можуть мати й інші. Тому ми детально зупинимося лише на деяких.
Виконання працівником обов'язків, не передбачених трудовим договором чи посадовою інструкцією, здебільшого може здійснюватися лише у випадках, регламентованих законодавством про працю України, та за його згодою.
Про функціональні обов'язки працівник може довідатися під час ознайомлення з персональною посадовою інструкцією. Такі посадові інструкції рекомендовано складати (не менш як у двох примірниках, один з яких залишається у працівника) для кожного працівника індивідуально з наступним ознайомленням під підпис. Для працівників медичних закладів посадові ІНСТРУКЦІЇ розробляються з урахуванням положень Випуску 78 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МОЗ України від 29 березня 2002 р. № 117, та з правильним зазначенням професії і медичної спеціальності відповідно до Класифікатора професій (ДК 003-95), затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27 липня 1995 р. № 257 (зі змінами та доповненнями), та відповідних наказів МОЗ України про затвердження спеціальностей медичних працівників, зокрема наказу № 359 від 19 грудня 1997 р.
Відповідно до пункту 2.4.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та МОЗ України від 16 лютого 2001 р. № 38/63, страхування медичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, є обов'язковою умовою провадження такої діяльності.
Варто також зауважити, що у лікарів існують і так звані спеціальні професійні права, зокрема право участі в консиліумі чи лікарській комісії.
Роботодавцем можуть бути передбачені інші додаткові права працівника, зокрема право на оплату за рахунок підприємства (у разі виробничої потреби) підвищення кваліфікації, проходження навчання за іншою медичною спеціальністю.
Більш вагомим з погляду захисту прав роботодавця є закріплення обов'язків працівника, механізм якого фактично аналогічний до закріплення прав останнього. Однак обов'язки працівника мають бути визначені ще детальніше. Крім того, вітчизняна судова практика свідчить, що притягнути працівника до відповідальності можна лише за невиконання письмово закріплених та доведених до його відома обов'язків.
Медичні працівники повинні знати:
- закони України та інші нормативні акти з питань охорони здоров'я;
- основи законодавства України про працю та її охорону;
- правила і норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту;
- санітарно-епідемічні норми;
- основи судово-медичної експертної справи;
- сучасні методи діагностики, лікування та лікарського забезпечення пацієнтів;
- методи надання невідкладної медичної допомоги;
- способи взаємодії з іншими спеціалістами, різними профільними службами, установами, організаціями, зокрема зі страховими компаніями.
Володіти теоретичними знаннями та практичними навичками за своєю спеціальністю (зокрема з анатомії, фізіології, патології, фармакології) з питань діагностичної, лікувальної, профілактичної та організаційної роботи.
Додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку; виконувати положення про охорону конфіденційної інформації підприємства та медичної таємниці пацієнтів.
Бути поінформованими про юридичну відповідальність за неналежне виконання СВОЇХ посадових (чи професійних) обов'язків, яке спричинило заподіяння шкоди пацієнтам чи підприємству тощо.
Більшість із зазначених обов'язків стосується медичних працівників, які обійматимуть посади лікарів.
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
