Преса

  Дайджест

  Приймальня голови молодіжної ради

Права, функціональні обов'язки та професійні вимоги до медичних працівників

Належне забезпечення прав найманих працівників — обов'язок кожного роботодавця. Законодавством України передбачено посилений режим охо­рони праці та забезпечення прав найманих працівників на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, а також державний нагляд (ст. 259-260 КЗпП). їх дотримання суворо контролюється відповідними дер­жавними органами. Права найманих працівників закріплюються не лише Кон­ституцією України чи законодавством про працю, а й положеннями колектив­ного договору підприємства, статутами підприємств та організацій, трудовим договором, укладеним з працівником письмово, посадовою інструкцією тощо. Серед основних прав можна виділити такі:

  • право на роботу відповідно до умов трудового договору;
  • право знати свої права та функціональні (посадові) обов'язки;
  • право на ознайомлення з вимогами охорони праці та техніки безпеки;
  • право на забезпечення працедавцем здорових та безпечних умов праці відповідно до вимог правил техніки безпеки, санітарних пра­вил і норм, законодавства про працю України;
  • право на виплату заробітної плати не нижче встановленого держа­вою мінімуму та у терміни, встановлені трудовим договором, а та­кож виплату премій, винагород, інших соціальних виплат та ком­пенсацій;
  • право на отримання матеріальної допомоги з урахуванням оцінки особистої трудової участі працівника в роботі медичного закладу в порядку, встановленому внутрішніми нормативними актами під­приємства чи організації, з якими працівник уклав трудову угоду;
  • право на соціальне страхування від нещасних випадків на виробни­цтві та професійних захворювань, а також право на всі передбачені законодавством види соціального страхування;
  • право на звернення до суду для вирішення трудових спорів неза­лежно від характеру виконуваної роботи або обійманої посади (крім окремих випадків, передбачених законодавством) тощо.

Наведені вище права є загальними для всіх категорій працівників, але зі змісту частини 2 статті 2 КЗпП випливає, що працівники можуть мати й інші. Тому ми детально зупинимося лише на деяких.

Виконання працівником обов'язків, не передбачених трудовим договором чи посадовою інструкцією, здебільшого може здійснюватися лише у випадках, регламентованих законодавством про працю України, та за його згодою.

Про функціональні обов'язки працівник може довідатися під час озна­йомлення з персональною посадовою інструкцією. Такі посадові інструкції рекомендовано складати (не менш як у двох примірниках, один з яких зали­шається у працівника) для кожного працівника індивідуально з наступним ознайомленням під підпис. Для працівників медичних закладів посадові ІН­СТРУКЦІЇ розробляються з урахуванням положень Випуску 78 Довідника квалі­фікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом МОЗ України від 29 березня 2002 р. № 117, та з правильним зазначенням професії і медичної спеціальності відповідно до Класифікатора професій (ДК 003-95), затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, ме­трології та сертифікації від 27 липня 1995 р. № 257 (зі змінами та доповнення­ми), та відповідних наказів МОЗ України про затвердження спеціальностей медичних працівників, зокрема наказу № 359 від 19 грудня 1997 р.

Відповідно до пункту 2.4.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та МОЗ України від 16 лютого 2001 р. № 38/63, страхування медичних працівників на випадок ін­фікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професій­них обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, є обов'язковою умовою провадження такої діяльності.

Варто також зауважити, що у лікарів існують і так звані спеціальні профе­сійні права, зокрема право участі в консиліумі чи лікарській комісії.

Роботодавцем можуть бути передбачені інші додаткові права працівника, зокрема право на оплату за рахунок підприємства (у разі виробничої потре­би) підвищення кваліфікації, проходження навчання за іншою медичною спе­ціальністю.

Більш вагомим з погляду захисту прав роботодавця є закріплення обо­в'язків працівника, механізм якого фактично аналогічний до закріплення прав останнього. Однак обов'язки працівника мають бути визначені ще детальні­ше. Крім того, вітчизняна судова практика свідчить, що притягнути працівни­ка до відповідальності можна лише за невиконання письмово закріплених та доведених до його відома обов'язків.

Медичні працівники повинні знати:

  • закони України та інші нормативні акти з питань охорони здоров'я;
  • основи законодавства України про працю та її охорону;
  • правила і норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої саніта­рії та протипожежного захисту;
  • санітарно-епідемічні норми;
  • основи судово-медичної експертної справи;
  • сучасні методи діагностики, лікування та лікарського забезпечення пацієнтів;
  • методи надання невідкладної медичної допомоги;
  • способи взаємодії з іншими спеціалістами, різними профільними службами, установами, організаціями, зокрема зі страховими компа­ніями.

Володіти теоретичними знаннями та практичними навичками за своєю спеціальністю (зокрема з анатомії, фізіології, патології, фармакології) з питань діагностичної, лікувальної, профілактичної та організаційної роботи.

Додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку; виконувати положення про охорону конфіденційної інформації підприємства та медичної таємниці пацієнтів.

Бути поінформованими про юридичну відповідальність за неналежне ви­конання СВОЇХ посадових (чи професійних) обов'язків, яке спричинило заподі­яння шкоди пацієнтам чи підприємству тощо.

Більшість із зазначених обов'язків стосується медичних працівників, які обійматимуть посади лікарів.

Приймальня


немає новин.

Календар подій

Попередні September - 2021 Наступні
 Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 0102030405
06070809101112
13141516171819
20212223242526
27282930 

Фотодокументи