Преса

  Дайджест

  Приймальня голови молодіжної ради

Специфіка робочого часу

Відповідно до чинного законодавства України медичні працівники нале­жать до категорії працівників із скороченою тривалістю робочого часу. Для медичних працівників окремих спеціальностей тривалість робочого часу ско­рочено до 33 годин на тиждень. Визначальними факторами слід вважати під­вищене нервово-емоційне навантаження в процесі професійної діяльності та потенційно небезпечні для здоров'я умови праці. Для встановлення тому чи іншому медичному працівникові скороченого робочого часу достатньо того, щоб він обіймав певну посаду чи працював за медичною спеціальністю не­залежно від конкретних умов праці та конкретної наявності й обсягу роботи у той чи інший робочий день.

На практиці багато запитань виникає щодо правового регулювання та об­ліку робочого часу медичних працівників, у першу чергу, медичних закладів стаціонарного типу та тих, що надають швидку медичну допомогу. Професій­ні чергування працівників таких закладів слід відрізняти від змінного режи­му роботи та чергувань, пов'язаних з вирішенням нагальних питань підпри­ємства. Професійне чергування медичного працівника, на думку більшості правознавців, можна визначити як календарний період часу, який перевищує тривалість нормального робочого дня, встановленого для більшості праців­ників конкретної медичної установи, протягом якого медичний працівник зобов'язаний згідно із графіком виконувати професійні трудові обов'язки з на­дання невідкладної медичної допомоги. Медичне чергування слід розглядати як специфічний додатковий елемент нормального режиму робочого часу ме­дичного працівника. У цьому випадку можна навіть говорити про специфіч­ний «змішаний» режим робочого часу медичних працівників - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, що поєднується з виконанням про­фесійних медичних чергувань згідно з графіком.

Зазвичай найточніший облік робочого часу у медичних закладах ведеть­ся шляхом складання табелів. Однак хоча така форма найбільше відповідає вимогам чинного законодавства, також можуть використовуватися й інші спо­соби: з урахування даних із відповідних статистичних форм (форма № 039/о та інші), журнали виходу на роботу тощо.

Варто також враховувати, що медичні працівники фактично постійно ви­конують професійні медичні обов'язки із надання медичної допомоги. Зде­більшого здійснення ними професійних медичних дій із надання медичної до­помоги за змістом цілком збігається з виконанням трудових обов'язків. Однак за правовими ознаками можна вважати, що медичний працівник, який надає медичну допомогу понаднормово, також виконує трудові обов'язки. У таких випадках мова йде про надурочні роботи, які мають бути також оплачені.

Сьогодні у правовій літературі окремі автори (зокрема, О.С.Щукін) навіть пропонують встановити ненормований робочий день медичним працівни­кам, які ведуть амбулаторний прийом пацієнтів. Такий режим робочого часу пояснюється неможливістю обліку всіх відхилень від встановлених для ме­дичного працівника норм праці (неможливість визначення точної кількості пацієнтів протягом облікового періоду, непередбачене збільшення часу опе­ративного втручання в амбулаторних умовах тощо).

Варто брати до уваги, що загальна 24-денна тривалість щорічної опла­чуваної відпустки для більшості категорій медичних працівників додатково збільшується на 7 днів.