Питання - відповіді

показати всі / сховати всі

Як правильно нараховуються виплати до заробітної плати, розміри яких встановлено у відсотках від розміру тарифної ставки працівника першого розряду?

До виплат, розміри яких встановлені у відсотках від розміру тарифної ставки працівника першого розряду,  належать  підвищення посадових окладів за кваліфікаційну категорію  керівників закладів охорони здоров’я та їх заступників з числа лікарів, а  також  ставки погодинної оплати    за проведення консультацій.

Хоча з 1 грудня 2008 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 605 грн., проте, для працівників бюджетних галузей діють розмірі посадових окладів, що були встановлені виходячи з мінімальної заробітної плати 545 грн. (постанова Кабінету Міністрів України від  20 грудня 2008 р. № 1117 та   пункт 1 наказу Мінпраці та МОЗ від 17.12.2008 № 579а/758 «Про внесення  змін до Умов  оплати праці працівників  закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення).

Для працівників, у яких за Єдиною тарифною сіткою посадові оклади менше, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, тобто, для  працівників,  посадові оклади яких визначаються  за І та ІІ тарифними розрядами ЄТС, оклади з 1 грудня 2008 року у розмірі 605 грн. 

Виплати, розміри яких визначаються залежно від ставки працівника І тарифного розряду (підвищення посадових окладів за кваліфікаційну категорію керівників закладів охорони здоров’я та їх заступників з числа лікарів, а  також  ставки погодинної оплати  за проведення консультацій), визначаються  виходячи з розміру 545 грн.

Пунктом 2.4.2 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» визначені розміри підвищень посадових окладів лікарям-хірургам за оперативні втручання. Які критерії мають застосовуватися керівником при встановленні конкретного розміру цього підвищення посадового окладу для кожного лікаря-хірурга? Чи потрібно попереджувати працівника про збільшення, зменшення або відміну підвищення посадового окладу за оперативні втручання?

Відповідно до пункту 2.4.2 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» посадові оклади лікарів-хірургів усіх найменувань, лікарів-анестезіологів та лікарів-ендоскопістів, у тому числі керівників структурних підрозділів – лікарів цих спеціальностей, визначені згідно з пунктами 2.1-2.2,  підвищуються  за здійснення  оперативних втручань  у залежності від обсягу, складності й характеру їх праці: в амбулаторно-поліклінічному закладі (відділенні) – до 15 відсотків, денному стаціонарі хірургічного профілю –до 25 відсотків, стаціонарі –до 40 відсотків посадового окладу.

Конкретні критерії для встановлення зазначених підвищень не встановлені, оскільки неможливо визначити складність і характер виконаних операцій. Проте, завідувач відділенням подає керівнику закладу доповідну записку з інформацією про  кількість виконаних кожним фахівцем оперативних втручань за обліковий період (квартал, півріччя) з урахуванням їх складності або наявних ускладнень, на підставі якої керівник закладу встановлює конкретний  розмір  вказаного підвищення  на наступний обліковий період  (квартал, півріччя) виходячи з фінансових можливостей закладу.

У зв’язку з тим, що розмір оплати за оперативні втручання не є постійною сумою і встановлюється за фактично виконану роботу за минулий період (квартал, півріччя), попереджувати  працівника про зміну або відміну його розміру не потрібно.

Яким працівникам може встановлюватися доплата за роботу з дезінфікувальними засобами в розмірі 10 відсотків посадового окладу? Чи потрібно проводити для цього атестацію робочих місць?

Доплати за  роботу з  дезінфікувальними засобами в розмірі 10 відсотків посадового окладу можуть встановлюватися згідно з пунктом 3.4.7  наказу  Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення" працівникам, які використовують їх  у роботі, а також  працівникам, які зайняті  прибиранням туалетів. Конкретний перелік посад працівників, яким встановлюється вказана доплата, має затверджуватися у колективному договорі, а виконання таких робіт повинно бути передбачено  посадовими інструкціями  працівників. Для встановлення зазначеної доплати проводити атестацію робочих місць не потрібно.

З цього питання Міністерством охорони здоров’я за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України надано роз’яснення листом від 01.09.2006 №10.03.67/1574.

Яким пунктом додатку 4 до спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики та МОЗ України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» слід користуватися для підвищення посадових окладів працівникам кабінетів «Довіра»? Яка норма тривалості робочого часу та додаткової відпустки встановлені для зазначених працівників?

 

Посадові оклади працівників закладів охорони здоров'я (структурних підрозділів), які працюють з вірусом імунодефіциту людини, підвищуються на 60% (додаток 4 до спільного наказу Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" - далі Умов).

Працівникам  спеціалізованих закладів (структурних підрозділів), що призначені для лікування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих (пункти  1, 2 додатку 4 Умов), посадові оклади підвищуються на 60% за весь час роботи  в цих умовах, а  в інших закладах та підрозділах (п. 3, 4 додатку 4 Умов) посадові оклади підвищуються пропорційно безпосередньо відпрацьованому з хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими часу.

Типовим Положенням про кабінет "Довіра", затвердженим наказом МОЗ від 25.02.2008 № 102 "Про функціонування кабінетів "Довіра", зазначений кабінет є спеціалізованим структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу з профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, основними завданнями і функціями якого є проведення роботи щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та проведення консультування під час кожного звернення, тобто працівники зазначених кабінетів не працюють весь час лише з  ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД. Крім того,  працівниками кабінетів "Довіра" надаються послуги, передбачені пунктами 2.1.1-2.1.3 Розділу ІІ Типового Положення про кабінет "Довіра" (наказ МОЗ № 102 від 25.02.08) з обстеження на ВІЛ-інфекцію,   що забезпечує своєчасність діагностики та лікування цього захворювання.

З огляду на викладене, посадові оклади працівників кабінетів "Довіра" підвищуються пропорційно безпосередньо відпрацьованому з ВІЛ-інфікованими та хворими на СНІД часу згідно з пунктом 3 додатку 4 Умов. Фактичні години цієї роботи реєструються у журналі за підписом керівника структурного підрозділу.

У зв’язку з тим, що на  кабінети "Довіра" органами управління охороною здоров’я покладено функції з обстеження населення на ВІл-інфекцію, тривалість робочого тижня для працівників цих спеціалізованих підрозділів становить 36 годин (розділ 32 Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота у яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 21.02.2001 № 163). Скорочена тривалість  робочого часу встановлюється в колективних договорах  на підставі атестації робочих місць, яка проводиться у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від  01.08.92 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Що стосується додаткових відпусток, то відповідно до п. 72 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.04 № 1674 "Про внесення змін у додатки 1 і 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 № 1290" працівники спеціалізованих відділень закладів охорони здоров'я, на які органами управління охороною здоров’я покладено функції з обстеження населення на ВІл-інфекцію, мають право на додаткову відпустку 18 днів.  Конкретна  тривалість щорічно додаткової відпустки за особливий характер праці  встановлюється колективним договором залежно від часу  зайнятості  працівника в цих умовах (стаття 8 Закону України «Про відпустки» та пункт 9 наказу Міністерства праці  та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 «Про затвердження Порядків  застосування Списків виробництв, робіт, цехів професій і посад, зайнятість працівників  в яких  дає право  на щорічні додаткові  відпустки із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий  характер праці»).

Згідно з наказом МОЗ України від 12.03.2008 № 122 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2000 №33» у закладах охорони здоров’я дозволено замінювати найменування посади лікаря-лаборанта на посади спеціалістів з вищою немедичною освітою. Чи мають вони право на підвищення розмірів посадових окладів у зв’язку зі шкідливими умовами праці, додаткові відпустки, скорочену тривалість робочого часу та пенсію за вислугу років? Чи зберігаються зазначені пільги та гарантії для тих спеціалістів з вищою немедичною освітою, які працювали на посадах лікарів-лаборантів до прийняття цього наказу?

 

Заміну найменування посад лікарів-лаборантів на  посади  лаборантів  з  вищою  освітою  дозволялось здійснювати за відомістю заміни  до 1 липня  2008 року за погодженням з Міністерством  охорони здоров’я у  зв’язку з незадовільною  укомплектованістю лабораторних підрозділів  (лист  МОЗ    від     07.02.95   № 10.01.04/98).

Оскільки найменування   посад лаборантів з вищою  освітою не передбачено  Класифікатором професій  ДК 003-2005,  така заміна у подальшому не допускається, а вказаний лист МОЗ втратив чинність.

З метою розв’язання цієї проблеми  Міністерством внесено зміни до штатних нормативів лабораторій, затверджених пунктом 14 додатка 26 до наказу МОЗ від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», згідно з якими  дозволено наступні  посади лікарів-лаборантів змінювати за відомістю заміни на посади спеціалістів  з вищою немедичною освітою (листи МОЗ України від 22.07.08 № 11-02-13/21  та  від 05.09.2008 № 11-02-13/21):

• лікарів-лаборантів за спеціальностями  «клінічна лабораторна діагностика»,  «генетика лабораторна» та «лабораторна  імунологія» - на посаду «біолог»;
• лікарів-лаборантів за спеціальністю «клінічна біохімія» - на посаду «біохімік»;
• лікарів-лаборантів за спеціальністю «бактеріологія» - на посаду «бактеріолог»  та за спеціальністю «вірусологія» - на посаду «мікробіолог».

Вказану заміну можна здійснювати   без погодження з МОЗ.
При цьому спеціалісти  з вищою немедичною освітою, призначені на ці посади,  мають проходити  спеціалізацію за однією  з перерахованих спеціальностей  з отриманням  сертифікатів  таких спеціалістів:

• біологів в клінічних лабораторіях - за спеціальностями «Клінічна лабораторна діагностика»,  «Генетика лабораторна» та «Лабораторна  імунологія»;
• «біохіміків» - за спеціальністю «Клінічна біохімія»;
• біологів в санітарно-гігієнічних лабораторіях – «Лабораторні  дослідження  хімічних чи фізичних  факторів навколишнього середовища»;
• бактеріологів – за спеціальністю «Бактеріологія»;
• мікробіологів – за спеціальностями  «Мікробіологія  і вірусологія» чи «Вірусологія».

Питання про підвищення посадових окладів за кваліфікаційну категорію вищевказаним фахівцям вирішується зараз Міністерством охорони здоров’я України - наказ про атестацію та  присвоєння кваліфікаційної категорії погоджено з ЦК профспілки  працівників охорони здоров’я України  та подано на погодження до Міністерства праці та соціальної політики України. Після його реєстрації в Міністерстві юстиції України зазначеним спеціалістам буде присвоєно кваліфікаційні категорії з відповідним підвищенням посадового окладу з дати підписання наказу про рішення атестаційної комісії.

Право на пенсію за вислугу років  для працівників охорони здоров’я передбачено  статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік закладів і установ охорони здоров’я та посад, робота на яких дає право на цю пенсію, затверджено постановою Кабінету  Міністрів України від 04.11.93 № 909, згідно з якою лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) закладів охорони здоров’я мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується період роботи на посадах лікарів та молодших спеціалістів з неповною вищою освітою (середній медичний персонал) в закладах охорони здоров’я,  перелік   яких  затверджено  наказом   МОЗ України   від   28.10.2002 № 385. Таким чином, спеціалісти, яких зараховано на лікарські  посади до 01.10.94, мають право на зазначену пенсію. Після вказаної дати зарахування фахівців з вищою немедичною освітою на посади лікарів не допускалося (наказ МОЗ України від 25.12.92 № 195 «Про затвердження  Переліку  вищих і середніх  спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання  звання в яких  дають право  займатися  медичною і фармацевтичною діяльністю»). У зв’язку з тим, що посади лаборантів з вищою немедичною освітою, а також спеціалістів  з вищою немедичною освітою (біологів, біохіміків,  бактеріологів та вірусологів) постановою Кабінету Міністрів України від 04.2.93 №909   не передбачені, робота на цих посадах не зараховується до спеціального стажу, що дає право на цю пенсію.

Додаткові відпустки тривалістю 7 календарних днів надаються працівникам лабораторій, у тому числі  біологам, біофізикам, біохімікам, мікробіологам за умови проведення роботи з хвороботворними мікробами, вірусами, токсоплазмами, а також дослідженнями виділень та крові, що надходять  від  хворих  з інфекційними захворюваннями,  з живими  культурами  особливо небезпечних інфекцій, працівникам бактеріологічних лабораторій за умови постійної роботи  з розведення  трихограми теленамусу непарного шовкопряду та інших комах-алергенів, що затверджені  пунктом 11 списку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 із змінами.

Якими нормативними актами регулюються питання строків та порядку атестації інженерно-технічних працівників закладів охорони здоров’я, у тому числі інженера з охорони праці?

 

У зв’язку із відсутністю вітчизняних нормативних актів з питання атестації спеціалістів народного господарства, на території України тимчасово діють  окремі нормативні акти законодавства СРСР (постанова  Верховної Ради України від 12 вересня 1991р.), якщо вони не суперечать законодавству України. 

Основними нормативними актами що регулюють порядок проведення атестації працівників є: постанова Ради Міністрів СРСР від 26.07.73 № 531 «Про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва сільського господарства,  транспорту і зв’язку» та Положення про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва сільського господарства,  транспорту і зв’язку, затверджене постановою Державного комітету  Ради Міністрів СРСР  з питань праці та заробітної плати  від 5 жовтня 1973 р. № 420/267 зі змінами, затвердженими  постановою Державного комітету  з питань науки і техніки та Державного комітету   з питань праці та заробітної плати  від 22 жовтня 1979 р. № 528/445 та від 14 листопада 1986 р. № 486/489. Згідно з абз. другим  Загальних положень  цієї постанови атестація спеціалістів в інших галузях народного господарства  проводиться у порядку, визначеному значеною постановою.

Що стосується служби охорони праці, то її створення, завдання та  основні функції визначені  у наказі Державного комітету  України  з нагляду  за охороною праці від 18.11.2004 № 255 «Про  затвердження  Типового положення  про службу  охорони праці» Згідно з пунктом 1.6 зазначеного наказу  навчання  та перевірка  знань з питань  охорони праці  працівників  служби  охорони праці  проводиться  в установленому  законодавством порядку під час прийняття на роботу та  періодично один раз на три роки.

Атестація – це процедура визначення  рівня, кваліфікації знань,  практичних та ділових  якостей  працівників,  встановлення  їх відповідності займаним посадам для  раціонального і ефективного використання кадрового потенціалу.
За результатами атестації керівник організації, установи має право  прийняти рішення  щодо підвищення  (пониження) кваліфікаційної категорії працівника та зміну розміру його посадового окладу. Атестація проводиться періодично не рідше одного  разу на три - п’ять років. Строки і графік проведення атестації  затверджується керівником закладу за погодженням з профспілкою і доводяться до відома працівників, які атестуються, не менше ніж за один місяць до   початку атестації.

Кваліфікаційні характеристики та вимоги до спеціалістів, у тому числі до інженера з охорони праці, визначені у  Довіднику  кваліфікаційних характеристик  професій працівників  (випуск 1, розділ 1 "Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, що є загальними для  всіх  видів економічної діяльності)". Довідник служить базовим нормативним актом для  присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії працівнику після  оволодіння ним  повного обсягу знань та робіт за результатами атестації та для  визначення на підставі цього посадового окладу відповідно до пунктів 2.2.21 та 2.4.1 (підпункт 6)  наказу Мінпраці та МОЗ від 06.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати правці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

З огляду на викладене, інженер з охорони праці підлягає атестації у порядку, встановленому вказаними нормативно-правовими актами.

У деяких регіонах при дільничних лікарнях та сільських амбулаторіях існували пункти швидкої медичної допомоги, які, за повідомленням профспілок, зараз ліквідують. Чи правомірні дії місцевих органів влади? Чи можливо зберегти зазначені підрозділі шляхом внесення змін до додатків 5 та 28 наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я», адже медичних працівників виїзних бригад переводять на інші посади у штати дільничних лікарень та сільських амбулаторій, внаслідок чого вони втрачають надбавку за тривалість безперервної роботи?

 

Згідно з Положенням про станцію швидкої медичної допомоги, затвердженим наказом МОЗ України від 29.08.2008 № 500 «Про заходи  щодо удосконалення  надання екстреної  медичної  допомоги населенню в Україні», станція швидкої медичної допомоги є закладом охорони здоров’я, який  надає цілодобову екстрену  медичну допомогу дорослому  і дитячому населенню на догоспітальному  етапі при невідкладних станах за адміністративно-територіальним принципом. Для надання вказаної медичної допомоги сільському населенню району  у складі центральної районної або районної лікарні передбачені відділення або відділи швидкої медичної допомоги на правах структурних підрозділів, штати  яких затверджуються  згідно з розділом ІІ додатку 31 до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я». В штаті дільничних лікарень та сільських амбулаторій такі підрозділи не передбачені.

Орган  управління охороною здоров’я районної держадміністрацїї,  або за його відсутності - центральна районна лікарня, на яку  покладено  функції  управління  охороною здоров’я в районі, визначає та  затверджує кількість таких відділень  залежно від чисельності населення, що обслуговується, та з урахуванням прикріпленої території. Для забезпечення прибуття у встановлені терміни виїзних бригад швидкої медичної допомоги, які працюють у штаті станції (відділення) швидкої медичної допомоги, у віддалені населені пункти району, на базі сільських закладів охорони здоров’я, якими можуть бути  сільська лікарська амбулаторія, дільнична лікарня тощо,  організовуються пункти їх тимчасового базування. Положення про ці пункти затверджено наказом МОЗ № 500. Зазначені пункти можуть відкриватися  за рішенням  районної виконавчої влади після укладання  договору  між керівником  станції швидкої медичної допомоги, в структурі якого функціонує  відділення або відділ  швидкої медичної допомоги, та медичним закладом, який надає  приміщення  для базування таких пунктів.

Що стосується оплати праці працівників виїзних бригад швидкої медичної допомоги, що розташовуються на пунктах тимчасового їх базування, то у цьому випадку для них застосовуються умови оплати праці, затверджені наказом Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» із виплатою  надбавки за тривалість безперервної роботи залежно від стажу роботи в цих бригадах (максимальний розмір 60%).

З огляду на викладене, підстав для внесення  змін до штатних нормативів  дільничних лікарень та сільських амбулаторій щодо організації в їх складі виїзних бригад швидкої медичної допомоги,  не має. Крім того, це пов’язано ще й з ускладненнями щодо  утримання, експлуатації  та обслуговування санітарного транспорту (гаражі, охорона, ремонт тощо).

З метою недопущення порушень щодо переведення медичних працівників виїзних бригад та погіршення надання швидкої медичної допомоги сільському населенню, профспілки мають право  брати участь спільно з місцевими органами влади, управліннями охорони здоров’я відповідних районних держадміністрацій або з центральними районними лікарнями  у вирішенні  питання щодо правильного застосування наведених вище нормативних актів з організації надання  екстреної  медичної допомоги населенню.

При встановленні норми робочого часу право на скорочений робочий тиждень тривалістю 33 години мають лікарі, зайняті виключно на амбулаторному прийомі. Лікарі яких спеціальностей можуть бути віднесені до цієї категорії фахівців?

 

Медичні працівники  мають право на скорочену норму робочого часу згідно зі статтею 51 КЗпП України та статтею 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я.  Конкретні норми     робочого часу для працівників галузі  затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.05.2006 № 319 «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони  здоров’я»  (зареєстрованого  Міністерством  юстиції України 09.06.2006 за № 696/12570).

Для  лікарів амбулаторно-поліклінічних закладів (підрозділів), які працюють виключно на амбулаторному прийомі, встановлено 33 години на тиждень.  Проте, коли  згідно з графіком  роботи або правилами  внутрішнього трудового розпорядку  ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять  санітарно - просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їх  робочого дня встановлюється  виходячи з норми робочого тижня 38,5 годин.

До посад лікарів, які ведуть виключно амбулаторний прийом, відносяться посади лікарів тих спеціальностей, кількість яких розраховується за нормативом на прикріплене населення (п. 5 приміток до додатка 1 наказу МОЗ від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я»).

Для  усіх інших лікарів, число посад яких  визначається  залежно від інших показників (на кількість ліжок, на число лікарів амбулаторного прийому, на кількість досліджень в умовних одиницях тощо), норма робочого часу становить 38,5 годин на тиждень. 

Як розрахувати кількість посад медичних працівників (постів), які чергують цілодобово у стаціонарах?

 

У зв’язку із  специфікою  діяльності закладів охорони здоров'я щодо надання цілодобової медичної допомоги населенню у стаціонарах існує потреба застосування   різних режимів  роботи персоналу (робоча зміна,  цілодобове чергування  тощо). Визначення кількості постів і посад для забезпечення цілодобової роботи середнього та молодшого медичного персоналу  у стаціонарах   лікувально-профілактичних закладів здійснюється окремо по кожному відділенню для кожного робочого міста (поста)  та посад  на підставі таких показників:

• кількості календарних, святкових, вихідних і неробочих днів у календарному році;
• числа ліжок у відділенні  відповідного профілю;
• норм   робочого часу та  тривалості відпусток, встановлених  для працівників кожного конкретного  відділення;
• норми навантаження на один пост, тобто числа  ліжок,  встановлених штатними нормативами  на один цілодобовий пост.

1. Міністерством  праці   та соціальної політики щорічно   видається   лист   з  рекомендаціями щодо визначених  місячної та річної норм робочого часу для працівників з різною нормою тривалості робочого часу при п’ятиденному робочому тижні.
Так, у 2008 році кількість робочих днів на рік складає 252 дні (із  366 календарних днів   виключається 114 днів, робота в які не проводиться, у  т. ч. - 10 святкових днів, 104    вихідних  і неробочих днів).

Згідно з чинним законодавством (ст. 51 КЗпП та ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров’я) для медичних працівників, які працюють в нормальних умовах праці, встановлено скорочену тривалість робочого часу 38,5 годин на тиждень,  а для працівників, зайнятих  на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більше 36 годин на тиждень (постанова Кабінету Міністрів України  від 21.02.2001  №163). Тому  для них не застосовується скорочення тривалості роботи напередодні святкових,  неробочих  і вихідних днів, яке передбачене статтею 53 КЗпП для працівників з нормальною тривалістю робочого тижня (40 годин на тиждень – ст. 50 КЗпП).

Виходячи з цього, для працівників, які працюють за 40-годинним робочим тижнем, річна  норма робочого часу становить  2011 годин, для працівників з 38,5 годинним тижнем - 1940,4 години, для  працівників з 36-годинним тижнем – 1814,4 годин, для працівників з 33-годинним тижнем -1663,2 годин.

2. Для  визначення кількості  цілодобових постів з річної норми робочого часу необхідно виключити   час відпустки працівників у робочих днях на кожному робочому місці (посту). Враховуючи, що для середнього та молодшого медичного персоналу закладів охорони здоров’я (палатні медичні сестри та палатні молодші медичні сестри) тривалість основної та додаткової відпустки становить 23 робочих дні  (31 календарний день – 7 вихідних днів), а у шкідливих умовах праці – до 49 календарних днів, визначаємо річний плановий фонд робочого часу для кожної категорії  персоналу:

 а) який працює у стаціонарах з нормальними умовами праці: - середнього медперсоналу – 1763,3 годин (1940,4 годин – 177,1 годин (23 робочих  днів відпустки х 7,7 годин), де  7,7 годин –це середньоденна норма робочого часу при нормі робочого часу 38,5 годин на тиждень (38,5 годин : 5 робочих днів =7,7 годин); -   молодшого медперсоналу – 1827 годин (2011 годин – 184 години (23 роб. дні відпустки х 8 годин), де 8 годин  - це середньоденна норма робочого часу при нормі робочого часу 40 годин на тиждень (40 годин на тиждень : 5 робочих днів тижня).

б) який працює у шкідливих і важких умовах праці як для середнього так і для молодшого медперсоналу становить 1648,8 години (1814,4 годин  –165,6 години (23 роб. дні відпустки  х 7,2 години), де 7,2 години - це  середньоденна норма робочого часу при нормі робочого часу 36 годин на тиждень (36 годин : 5 днів = 7,2 години).

3. Кількість посад на одному робочому місці  ( посту),   яка  необхідна  для  забезпечення роботи стаціонару у встановленому режимі протягом року, визначається шляхом ділення кількості годин на рік  на річний плановий фонд робочого часу одного працівника.

4. Кількість годин на рік  при цілодобовому режимі стаціонару складатиме  8760 годин (365 днів на рік х 24 години). Роки з числом 366 календарних  днів не ураховуються. Таким чином, кількість посад на  один цілодобовий пост становитиме при різних режимах праці:

• при 38,5-годинному робочому тижні  -  4,97 посади (8760 : 1763,3);
• при 40-годинному робочому тижні - 4,79 посад (8760 : 1827);
• при 36-годинному робочому тижні –  5,31 посад відповідно (8760 : 1648,8).

4. Кількість посад працівників відділення стаціонару, що  необхідна для  забезпечення його цілодобової роботи,  визначається шляхом множення кількості посад одного робочого міста (цілодобового  поста)  на кількість постів. Кількість постів розраховується залежно від потужності відділення та навантаження на один пост, затвердженого штатними нормативами.

Наведемо  приклади розрахунку числа посад (постів) середнього та молодшого медичного персоналу для терапевтичного  та інфекційного відділень лікарень. За штатними нормативами, затвердженими наказом МОЗ від 23.02.2000 № 33, у терапевтичному відділенні передбачено 1 цілодобовий пост палатних медичних сестер з розрахунку на 20 ліжок та 1 цілодобовий пост молодших медичних сестер (палатних) на 25 ліжок. У терапевтичному  відділенні, наприклад,  на  40 ліжок, необхідно  палатних медичних сестер   10 посад (4.97 посад х  40 ліжок : 20 ліжок) та 7,5 посад палатних молодших медичних сестер (4,79 посад х 40 ліжок : 25 ліжок = 7,66 посад).

В інфекційному відділенні за штатними  нормативами передбачено  1 цілодобовий пост палатних медичних сестер з розрахунку на 20 ліжок та 1 цілодобовий пост молодших медичних сестер (палатних)  на 25 ліжок. В інфекційному відділенні на  50 ліжок необхідно 13,5 посад палатних медичних сетер (5,31  посад  х   50ліжок : 20 ліжок) та  10,5   посад   палатних молодших медичних сестер (5,31 посад х  50 ліжок : 25 ліжок = 10,62 посад).

При затвердженні штатних посад у штатному розписі  закладу слід мати на увазі, що встановлення  менше 0,25 посади не допускається. При розрахунку посад підсумкові цифри  до 0,25  відкидаються,  понад 0,25 до 0,75 округлюються  до 0,5, понад 0,75 –округлюються до 1.